Институт Организации Времени -

Категорії „ресурс” і „часовий ресурс” в економіці: дослідження сутності та взаємозв'язку Категорія „ресурс” часто застосовується в економічній науці. Похідні від неї – ресурси економічні, матеріальні, фінансові, трудові, часові, експортні, інтернету і т.і., численні та швидко актуалізуються. Серед ресурсів, необхідних для діяльності організації, зазвичай зазначають наступні види: матеріально-сировинні, фінансові, людські, інформаційні, енергетичні, техніка і технологія. Енергетичні ресурси інколи поєднують з матеріальними, розуміючи під матеріалами усі категорії матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, що використовуються у виробничих процесах. Техніку і технологію досить часто відносять до людських ресурсів, так як вони є продуктами знань, носіями яких виступає людина. Нас цікавить також зміст категорії „часовий ресурс”. Словосполучення „часовий ресурс” використовується без необхідного обґрунтування поняття часу як ресурсу.

Недостатня термінологічна проясненість в економічній науці категорії „часовий ресурс” вимагає звернутися до з'ясування того, який зміст вкладають науковці у окремі її компоненти. Дослідженню були піддані тлумачні, економічні та етимологічні словники української, російської, французької та англійської мов. Виявилося, що іменник („ресурс”), який повинен нести основне змістовне навантаження, досі не має однозначного визначення змісту і у різних джерелах трактується по-різному. Те, що загальоувживаної класифікації слова „ресурс” в економічній науці не існує, помітив Л.І. Лопатников, автор одного з сучасних економічних словників1. Певною мірою таке становище пояснюється тим, що ця категорія з'явилася в економічній термінології порівняно недавно. Слово „ресурс” відсутнє у словнику В.Даля2 , виданому у 1882 р., у словнику Брокгауза і Ефрона (1899 р.)3, не містить цього слова і словник А. Преображенського (1910-1914)4. Це дивно, оскільки слово це вже було в обігу, наприклад, воно вживалося у романі М.Чернишевського „Що робити?”: „Щоб утримувати сина в Петербурзі, батькових ресурсів не вистачало”5. Можна припустити, що широке застосування слова іншомовного походження „ресурс” було розпочато від часів індустріалізації, однак і це не відповідає дійсності. Виявилося, що Енциклопедичний словник Гранат за 1932 рік також не містить такого слова6, більш того, воно відсутнє навіть у першому виданні „Большой Советской Энциклопедии” за 1941 рік7. Категорія „ресурс” (взята без прикметників) відсутня в економічних словниках А. М. Румянцева8 та Макміллана9 (у останньому, додамо мимохідь, відсутнє слово „час”) та у етимологічних словниках Г. Циганенко10, П. Черних11, які були створені вже за сучасних умов. Це пояснити важко, і можна лише з великою долею вірогідності припустити, що автори не були зацікавлені у представленні максимально широкого змісту смислоутворюючого поняття цього семантичного ряду, або не уявляли собі, що може існувати „просто ресурс”, ресурс як самостійне поняття, без відповідного прикметника (матеріальний ресурс, фінансовий ресурс тощо).

Немає у словниках єдності навіть стосовно самого іменника: деякі словники дають його тільки у множині, тобто „ресурси”12, а "Словник української мови навіть наголосив на цьому: „тільки мн.”13. Натомість „Етимологічний словник російської мови” М. Фасмера дає його в однині14. Усі словники, що вміщують слово „ресурс”, вказують на його французьке походження. Однак, не всі однаково знаходять вихідний його зміст у цій мові. Переважна більшість словників указує як на головне призначення „допоміжний засіб”15, однак „Большая Советская Энциклопедия", наголошує, що у французькій мові це слово означає передусім грошові ресурси, а вже потім інші, як-то природні, економічні тощо. Прояснити ситуацію змогли б французькі словники. Звернемося до них. Один з них дає такі значення: „1). засіб, спосіб; 2) можливості, здібності; 3) ресурси, засоби; 4) грошові кошти, матеріальні можливості”16 Інший йому не протирічить, але дає своє, специфічне трактування, обґрунтоване його особливостями як словника фінансових термінів: „1) ресурси, грошові кошти; 2) активи (банківські), 3) джерела фінансування”17. Відзначимо: якраз словосполучення „допоміжний засіб” у французьких словниках відсутнє. А на ньому наголошує вже цитований словник М. Фасмера, трактований видавництвом як такий, що „належить до найбільш авторитетних енциклопедичних словників нашого часу”. Такі розбіжності не можна пояснити нічим, окрім термінологічної некоректності авторів, упорядників та видавців. Не наголошує французька семантика і на "резервних" відтінках значення. Англійські джерела теж не заперечують французького походження слова і трактують його зміст: „1). Нове або резервне джерело постачання або підтримки; свіже або додаткове, або сховище на випадок потреб: щось у резерві або напоготові на випадок потреби. 2). Те, чим хтось може скористатися за важких обставин. 3).

Можливість (готовність) відповідати ситуації”18. Вебстерівський словник, як бачимо, дає відтінок: „... або додаткове”, але саме як другорядний зміст. А Оксфордський словник сучасної англійської мови А. Хорнбі „1). Забезпечення, постачання товарів, сировини тощо. „2). Те, що допоможе у створенні чогось, що може бути повернуте на підтримку, допомогу”. Тут бачимо нову комбінацію змістів: у англійській мові на першому місці ресурсом є щось основне, хоч у відтінках змісту може бути присутнє і значення додатковості. Продовжимо аналіз розвитку змісту категорії „часовий ресурс” після його залучення безпосередньо до виробничих процесів. Краще провести його на прикладі вже цитованого економіко-математичного словника Л. Лопатникова, в якому відтінки її значень представлені найбільш повно. Почнемо з вже зазначеної відсутності у даному виданні визначення того, що таке ресурс. Замість дефініції представлені якості означуваного поняття. На думку цього автора ресурс - це передусім „потенційна можливість”. Він використовує і словосполучення „вільні ресурси” - з цього можна зробити висновок про існування ресурсів „не вільних”, тобто вже задіяних у виробництві, про які у цього автора не йдеться окремо. Така інтерпретація дещо прояснює і значне відставання у визнанні існування слова у російській та українській мовах: його значення перекривалося спорідненими словами „резерв” та „потенціал”, і оскільки за поняттям „ресурс” не визнавалося його „вже-залученості” до виробництва, особливої потреби у терміні-двійникові не було. Подана Л. Лопатниковим структура поняття „ресурс” теж ширша від вузьких меж допоміжних засобів чи запасів: це „природні ресурси, ресурси засобів виробництва, трудові, кінцевих споживацьких благ, інформаційні, фінансові, зовнішні” (с. 460). Кожен з них має згадувану подвійну економічну природу (і як резерв, і як фактор), і категорія ресурсу, на наш погляд, охоплює їх усі.

Певні сліди розділення окремих значень розкидані по словниках і вони не мали суттєвого значення. Наприклад, БСЭ вказувала: „Р. материальные состоят из средств производства и предметов потребления, которыми общество располагает в данный момент”, - при цьому неточність формулювань проглядається саме у цьому „располагает”: яке може означати і утримання у резерві - і використання у виробничих процесах? Відтак можна зробити із проведеного дослідження кілька висновків. По-перше, слово „ресурс” порівняно недавно увійшло до словникового запасу як української, так і російської мов. У словникових трактуваннях його значення ще не подолало різнобічностей значень, викликаних його хаотичним використанням в усній діловій мові тощо, не набуло наукової чіткості, однозначності і незаперечності. Л. Лопатников недарма не дає його дефініції, а відразу починає з переліку його властивостей, щоб через них передати сутність . Однак якщо таке становище вже є очевидним, настав час його виправляти. Очевидно також розбіжність у трактування категорії ресурсу в іноземній економічній літературі та в тому розумінні ресурсу, яке використовується в російськомовних виданнях. Формальне перенесення та переклад слова „resources” як ресурси не завжди відповідає усім аспектам, що містяться в цьому понятті при його використанні в російській мові. На наш погляд, слід визначити, що, на відміну від слова „резерв”, слово „ресурс” містить у собі значення не тільки допоміжного, а й основного компонента, необхідного для початку дії або її підтримання. Особливого значення це твердження набуває тоді, коли ми вдаємося до словосполучення „часовий ресурс”.

Як відомо, час не можна „запасати”, „складувати” чи „акумулювати”, щоб в разі потреби використати. Однак менеджери, економісти знають, що цілком можливо так організувати виробничі процеси, кадровий потенціал, що часу не буде бракувати, а, у певному розумінні, створяться і його „резерви”. По-друге, потребує вирішення питання: чи можна трактувати ресурс як „можливість”? Відповідь на нього не міститься у словниках з незаперечною чіткістю: хоч деякі з них, як було показано вище, його використовують. В проблемно-поняттєвому просторі сучасної економічної науки ставлення до ресурсу як до „можливості” видається нам правомірним і плідним, оскільки допомагає уникнути розбіжностей змісту терміну, надаючи йому найширшого значення та включаючи до нього всі відомі ресурси у будь-якому стані кожного з них. До цього, однак, слід додати, що „можливість” посідає у будь-якому процесі місце перед початком дії, а з її початком вона перетворюється на „здійснення”, „втілення”. Отже, наголошення на „можливості” як найширшому значенні слова „ресурс”, на наш погляд, правомірне лише за умови, що будь-який ресурс ще не задіяно в певних виробничих процесах, коли максимально наближені, до фактичного злиття, значення категорій „ресурс”, „резерв” і „потенціал” (див. цитоване 16-те видання „Словаря иностранных слов”, де паралель між цими поняттями проведено текстуально). Однак, Велика Радянська Енциклопедія підкреслює ширше і, на наш погляд, ближче до істини значення цього слова: „Матеріальні ресурси утворюються із запасів на початок періоду, за рахунок поточного виробництва, імпорту та інших надходжень”. Тобто маємо розгорнуту картину можливих ресурсів як відновлюваних джерел: із минулого (запаси), із працюючого виробництва - та із зовні.

На наш погляд, слід визначити, що на відміну від слова „резерв”, слово „ресурс” містить в собі значення не лише допоміжного, а й переш за усе основного компонента, необхідного для початку, підтримання та завершення певної дії, операцій і т.і. Фраза: „Для рішення проблеми були задіяні усі ресурси, що маються”, цілком прийнятна, як в науковому (економічному), так і в газетному стилях, служить підтвердженням можливості такого визначення. Всі ці міркування мають першорядне значення для подальшого дослідження змісту поняття „часовий ресурс”. З ним у словниках тим більше немає ясності. Жодного згадування про нього нам не вдалося знайти у напрочуд детальному словникові Макміллана - а він розрахований якраз на економістів. „Час” як щось окреме, що не відноситься не тільки до ресурсів, а й взагалі до економічних факторів, можна знайти у Л. Лопатникова. Він, зокрема, вказує на стор. 76: „в) в динамичных моделях возможности взаимной замены факторов возрастают во времени... Разное во времени использование ресурсов". Отже, за Л. Лопатниковим, є окреме поняття ресурсів, а є час як щось цілком відмінне, що до ресурсів не відноситься, однак є необхідною умовою їхнього існування. На стор. 83 він просувається далі у визначенні того, чим є час в економіці: час - це „фактор”: „Фактор часу - компонент будь-якої динамічної економіко-математичної моделі”. Але ніде у цього автора немає визнання часу ресурсом. Щось заважає досвідченому економісту прилучити час до переліку ресурсів, але що саме - з цього приводу він не висловлюється, нічого не пояснює і не досліджує.

Економічний зміст часу, тим не менше, привертає його увагу. На стор. 84 він визначає час як функцію і навіть як аргумент, що вже зовсім наближає його до ресурсів: „Функцией времени называется функция, которая отображает изменение экономического показателя... в зависимости от времени как аргумента” (аргумент - свого роду ресурс у суперечці - Ю. Л.). Далі, на стор. 122, він наближає час і ресурс одне до одного максимально можливо як для умов фактичного невизнання їх тотожності: „Як стверджував В.В.Новожилов, у перспективному плані дефіцитними (тобто обмеженими у порівнянні з потребою), суворо кажучи, можуть бути лише неповторні умови - найкращі природні ресурси і фактор часу. Дефіцитність усіх інших ресурсів може бути усунена в процесі реалізації плану”. Актуалізація поняття часу в контексті обговорення проблем ресурсів, їхніх факторів та функцій, є дуже перспективним явищем. Л. Лопатников фактично вводить час до кола необхідних для виробництва величин, але ніде не зосереджується на їхній спорідненості чи протиставленості як на окремій науковій проблемі, що вже реально існує в економіці.

Поняття „ресурсу” як необхідного компоненту для здійснення діяльності організації дає підстави для розгляду часу як ресурсу, яким можна управляти на базі розроблених систем управління та коректного застосування ресурсного підходу до управління, з точки зору взаємозамінності ресурсів. Ціллю будь-якої організації є отримання певного результату у вигляді продукції або послуг при дотриманні встановлених обмежень у часі, тривалість виробництва продукції (послуг) и нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат20. „Обмеження у часі” або „тривалість” - в цьому контексті є власне часовим ресурсом організації, а рівень суспільно-необхідних витрат є не що інше, як обсяг (кількість) інших ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних), необхідних для здійснення послідовного, взаємопов'язаного процесу, виробничо-господарської діяльності. Таким чином, часовий ресурс організації може бути визначений як встановлена тривалість часу, необхідна організації для отримання певного результату у вигляді продукції або послуг, при дотриманні нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат. Або: Часовим ресурсом організації можна вважати тривалість часу, необхідну для здійснення послідовного, взаємопов'язаного процесу виробничо-господарської діяльності, споживаючого інші ресурси організації з метою створення продукту або послуги з подальшим поданням їх споживачу.

Підсумовуючи результати дослідження, визначимо, що метод лексикографічного аналізу дав економічній науці несподівані і корисні знання і допоміг виявити реальну і вже визрілу в умовах сучасної української економіки проблему ставлення до часу як до реального виробничого ресурсу, одного з найважливіших у їхньому ряду. Аналіз функціонування організації зазвичай веде до моделей, які містять багато рівнянь та параметрів, що характеризують даний об'єкт. При цьому практичне дослідження цих моделей досить складне та надто багато коштує. Використання категорії „часовий ресурс” може спростити процес управляння та зробити його більш надійним. Моніторинг використання „часового ресурсу” дає можливість своєчасно застосовувати адекватні з економічної точки зору заходи. Враховуючи те, що сам процес управління – спливає у часі та йому притаманні властивості безперервності, необхідної послідовності етапів, циклічності, проміжку часу, інертності можуть бути оцінені через поняття часового ресурсу і дати можливість у даному часовому інтервалі прийняти та реалізувати раціональне управлінське рішення.

1. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь / Словарь современной экономической науки. Издание IV, переработанное и дополненное. М.: Изд-во "АВР", 1996. - 704 с.

2. Владимир Даль. Толковый словарь живого великорусского языка. Том IV. - М.: Русский язык, 1882.

3. Энциклопедический словарь. Издание Брокгауза и Эфрона. Том XXIV. - СПб, 1899.

4. Этимологический словарь русского языка. Составил А.Преображенский. - Т.1. - М., 1910-1914.

5. Див.: Словник украшськоТ мови. - Т. 8. - К.: Наук, думка, 1977. - С. 515.

6. Энциклопедический словарь русского библиографического института Гранат. Седьмое издание. Т. 36. -ч. 1.-М., 1932.

7. Большая Советская Энциклопедия. Т. 48. - М.: ОГИЗ, 1941.

8. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия. Т. 4. // Ред. А.М.Румянцева. - М., 1983.

9. Словарь современной экономической теории Макмиллана -., 1997.

10. Циганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка. - 2-е изд., перераб. И дополненное. - К.: Рад. школа, 1989.-511 с.

11. Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка: В 2 т. - 3-е изд., стереотипное. - М.: Русский язык, 1999. - 560 с.

12. Див. наприклад, Советский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1980. -С. 1133., Большая Советская энциклопедия. 2-е изд. Т. 36. - М.: ГНИ БСЭ, - С. 415., Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовійт та ін. - К.: Довіра, 2000. - С. 802.

13. Словник української мови. - Т. 8, - К.: Наук, думка, 1977. - С. 515.

14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. Т. 3. / Пер. с нем. И дополн. О. Н. Трубачева. - 2-е изд., стер. - М.: Прогресс, 1987. - С. 475.

15. Советский энциклопедический словарь. - М.; Сов. Энциклопедия, 1980. - 1600 с,

16. Гак В. К. Ганшина К. А. Новый французский словарь. - М.: Русск. язык, 1993. - С. 953.

17. Гавришина К.С., Сысоев И. Н. Русско-французский и французско-русский валютно-кредитный и финансовый словарь. - М.: Русск. язык, 1991. - С. 536.

18. Webster new international dictionary of the English language. 2-d ed. Unabriged. Utilizing all the experience and resources of more then one hundred years of Marriam-Webster dictionaries. A Marriam-Webster. Editor in Chief: William Allan Neilson /a.o./. Springfield, Mess; G&C Marriam co; 1956. CXXXVI, 3196 p.

19. Oxford Student's Dictionary of Current English. - Moscow - London, 1983.- 544 p. 20. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь / Словарь современной экономической науки. Издание IV, переработанное и дополненное. М.: Изд-во "АВР", 1996. - С. 459-460.